покотити

покотити: -очу́, -о́тиш, док.

1) перех. Штовхаючи якийсь округлий предмет, примусити його котитися у певному напрямі; почати котити. || Примусити рухатися що-небудь, що має колеса. || Штовхнувши, вдаривши, звалити з ніг. || перен., розм. Примусити відступити, швидко погнати (вороже військо і т. ін.).

2) неперех., розм. Почати рухатися (про засоби пересування). || Поїхати, відправитися куди-небудь на чомусь. || Піти, побігти куди-небудь; помчати.

3) перех., розм. Повезти кого-небудь на чомусь.

4) перех. Почати пересувати, переміщати що-небудь (про течію, вітер і т. ін.). || Почати поширювати у просторі (звуки, запахи і т. ін.). || перен., розм. Почати поширювати, розголошувати (чутки, вісті і т. ін.).

5) неперех., розм. Те саме, що покотитися 5).

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

покотити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
покачати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Посовати, повертіти, покрутити кого , що небудь на чомусь або по чомусь; покотити що небудь кругле то в один, то в інший бік. || Виваляти. 2) Вирівняти, вигладити качалкою та рублем (полотно, білизну і т. ін.). 3)… … Український тлумачний словник
накатуляти — тулям, ляш, Пр. Накрутити, покотити. Діти накатуляли ся дост з тым колесом през цілий ден … Словник лемківскої говірки

Словари и энциклопедии на Академике